Гемцитабін Ебеве конц.д/р-ну д/інф.40мг/мл 25 мл (1000мг) фл.№1

Порошок для приготування розчину для інфузій Гемцитабін Ебеве показаний при:

• Раку сечового міхура.
• Раку підшлункової залози.
• Недрібноклітинний рак легенів.
• Раку яєчників.
• Раку молочної залози.
• Раку жовчних проток.

Діюча речовина: гемцитабін;

1 мл концентрату для приготування розчину для інфузій містить 40 мг гемцитабіну (у формі гемцитабина гідрохлориду);

Допоміжні речовини: кислота соляна розведена, вода для ін'єкцій.

• Підвищена чутливість до гемцитабіну або інших компонентів препарату.
• Період годування груддю.

Терапію із застосуванням гемцитабіну призначає виключно лікар-онколог, який має достатню кваліфікацію для проведення протипухлинної хіміотерапії.

Препарат слід розводити перед застосуванням. Для введення препарату рекомендується вибирати великі судини для запобігання пошкодження судин і екстравазації.

Необхідна кількість розчину слід помістити в інфузійний мішок або пляшку, дотримуючись вимог стерильності. Препарат застосовувати в отриманої концентрації або після подальшого розведення 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином глюкози. Розчин ретельно перемішувати, акуратно похитуючи мішок або пляшку.

Гемцитабін Ебеве добре переноситься протягом проведення інфузії і його можна вводити при амбулаторному лікуванні. У разі гематоми необхідно негайно припинити введення інфузії і продовжити введення в іншу посудину. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнта після проведення інфузії.

Не слід застосовувати гемцитабін в період вагітності, крім випадків очевидної необхідності.

Не рекомендується до застосування.

Пацієнтів слід попередити про неможливість керування автомобілем або роботи з механізмами доти, поки не буде встановлено, що у них немає ознак сонливості.

Відомого антидоту в разі передозування гемцитабином немає.

Клінічно допустима токсичність спостерігалася при призначенні дози до 5700 мг / м2 шляхом.

30-хвилинної інфузії кожні 2 тижні.

У разі підозри на передозування необхідно здійснювати контроль стану пацієнта, проводити відповідні аналізи крові, в разі необхідності призначати симптоматичну терапію.