Пентаса суп.ректал.1000мг №28

Супозиторії ректальні Пентаса показані при виразковому проктиті.

Діюча речовина: месалазин;

1 супозиторій містить месалазину 1000 мг;

Допоміжні речовини: повідон, макрогол 6000, магнію стеарат, тальк.

Підвищена чутливість до саліцилатів, діючої речовини або будь-якого з допоміжних речовин. Тяжкі порушення функції печінки та / або нирок. Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки. Геморагічний діатез.

Дорослим - по 1 г 1-2 рази на добу.

Пацієнтам похилого віку дози не знижувати.

Безпосередньо перед введенням супозиторія рекомендується спорожнити кишечник.

Для забезпечення гігієнічності маніпуляції слід використовувати гумовий напальчник.

Супозиторій вводити якомога глибше у пряму кишку. Супозиторій слід утримувати в прямій кишці якомога довше для досягнення максимального терапевтичного ефекту.

Якщо поразка має значне поширення або у випадках, коли реакція на пероральне лікування уповільнена, супозиторії можна застосовувати одночасно з таблетками.

Тривалість застосування визначає лікар.

Можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду.

Месалазін не впливає або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. У випадках, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утримуватися від керування автотранспортом.

Існує лише обмежений клінічний досвід передозування препарату Пентаса, який не вказує на наявність ниркової або печінкової токсичності. Специфічного антидоту немає, лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим. Надходили відомості про вживання пацієнтами добових доз препарату до 8 г протягом місяця без виникнення будь-яких побічних ефектів.

З огляду на лікарську форму месалазину, ризик передозування невеликий.

Загалом, симптоми повинні відповідати симптомам отруєння солями саліцилової кислоти: кислотно-лужна інтоксикація, гіпервентиляція легенів, зневоднення, викликане потіння і блювотою, гіпоглікемія.

Лікування передозування: при ацидозі або алкалозі - відновлення кислотно-лужного та електролітного балансу; при зневодненні - регідратація; при гіпоглікемії - застосування глюкози. Додатково проводити внутрішньовенне введення електролітів для збільшення діурезу. Ретельний контроль функції нирок.