Ластет (этопозид) капс. 50мг №20

Лікування дрібноклітинного раку легень, резистентної незлоякісної пухлини яєчок.

Препарат можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з іншими онколітичними препаратами.

Підвищена чутливість до етопозиду або допоміжних речовин. Мієлосупресія (кількість нейтрофілів менше 500/мм3 та/або тромбоцитів нижче 50000/мм3). Тяжкі гострі інфекції. Вагітність та період годування груддю. Дитячий вік.

Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від схеми хіміотерапії, яку використовують (при виборі дози слід враховувати мієлосупресивну дію інших препаратів у комбінації, а також дію попередньої променевої терапії і хіміотерапії).

При пероральному застосуванні Ластету призначають по 50 мг/м2 щодня, протягом 21 дня з повторенням циклів кожні 28 днів або по 100–200 мг/м2 5 днів поспіль з інтервалом 3 тижні.

Повторні курси проводяться тільки після нормалізації показників периферичної крові.

Місцеві реакції: флебіт при внутрішньовенному введенні, при потраплянні препарату під шкіру – виражена місцевоподразнювальна дія, аж до некрозу прилеглих тканин.

З боку органів кровотворення: зниження кількості лейкоцитів і гранулоцитів залежить від прийнятої дози, що і є основним токсичним проявом, що обмежує дозу. Максимальне зниження гранулоцитів звичайно спостерігається на 7–14-й день після прийому препарату. Тромбоцитопенія трапляється рідше, максимальне зниження тромбоцитів спостерігається на 9–16-й день після введення. Відновлення показників крові відбувається звичайно на  20-й день після введення стандартної дози. Анемія спостерігається нечасто.

З боку шлунково-кишкового тракту (ШКТ): нудота, блювання виникають приблизно у 30– 40 % пацієнтів, мають помірний характер і не призводять до відміни препарату. Для контролю цих побічних ефектів показані протиблювотні лікарські засоби. Крім того, відзначається діарея, біль у животі, стоматит, езофагіт, дисфагія, зниження апетиту, тимчасова гіпербілірубінемія та підвищення активності "печінкових" трансаміназ, найчастіше при перевищенні рекомендованих доз.

Алергійні реакції: озноб, тахікардія, бронхоспазм, задишка, зниження АТ.

З боку шкірних покривів: оборотна алопеція, що іноді призводить до повної втрати волосся (66 %). Рідко – пігментація, свербіж, променевий дерматит.

Інші: рідко – периферична невропатія, сонливість, підвищена стомлюваність, залишковий присмак у роті, інтерстиціальний пневмоніт/фіброз легенів, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), неврит зорового нерва, тимчасова втрата зору коркового генезу, м'язові судоми, метаболічний ацидоз, гіперурикемія.

Симптоми: токсичні ефекти з боку крові та ШКТ – нудота, блювання, діарея.

Лікування: симптоматичне. Специфічних антидотів не існує.