Алкеран (Мегвал) фл.50мг.10мл №1 мелфалан

Фармакологічна дія

Протипухлинний засіб алкілуючої дії, похідний хлоретиламіну. Є біфункціональним з'єднанням. Процес алкілування полягає в ковалентному зв'язуванні утворених з двох біс-2-хлоретильних груп вуглецевих проміжних сполук з 7-азотом гуаніну в ДНК і перехресному зв'язуванні двох спіралей ДНК, що призводить до порушення реплікації клітин.

Блокує нормальний мітоз у тканинах, що швидко проліферують.

Цитотоксична дія є дозозалежною.

Фармакокінетика

При прийомі внутрішньо всмоктування мелфалану неповне і варіабельне: час виявлення мелфалану в плазмі крові коливається від 0 до 336 хвилин (пов'язане з мінливою всмоктуванням у шлунково-кишковому тракті, швидким гідролізом та наявністю ефекту "першого проходження" через печінку), а величина піків 630 нг/мл.

При прийомі мелфалану безпосередньо після їди час досягнення Cmax збільшується, а AUC зменшується на 39-45%.

Біодоступність коливається від 25 до 89%, становить у середньому 61%. Зв'язування з білками плазми крові – 60-90%, близько 30% зв'язується необоротно. Об'єм розподілу – 0.5 л/кг.

Метаболізується з утворенням неактивних метаболітів у рідинах та тканинах організму.

Виводиться нирками – 50% (10-15% у незміненому вигляді), через кишечник – 20-50%. Не видаляється при гемодіалізі. Середній Т1/2 становить 1.12±0.15 год.

Середня біодоступність мелфалану при внутрішньовенному введенні становила 56 + 27%. У невеликих кількостях проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) – 69-78%.

Фармакокінетика мелфалану при внутрішньовенному введенні у стандартних та високих дозах відповідає біекспоненційній двокамерній моделі.

При введенні мелфалану внутрішньовенно струминно в дозах від 0.5 до 0.6 мг/кг маси тіла початковий та термінальний Т1/2 становили, відповідно, 7.7±3.3 та 108±20.8 хв. Після парентерального введення мелфалану в плазмі визначалися його метаболіти - моногідроксимелфалан та дигідроксимелфалан, концентрація яких досягала максимальних рівнів на 60-й та 105-й хвилині, відповідно.

Т1/2 при додаванні мелфалану до сироватки пацієнтів in vitro при 37°С був подібний до такого in vivo і становив 126 ± 6 хв. Це дозволяє припускати, що головним чинником, визначальним тривалість Т1/2 в людини, є, скоріш, його спонтанна деградація, ніж ферментний метаболізм.

При застосуванні високодозної (140 мг/м2 поверхні тіла) внутрішньовенної терапії мелфаланом на тлі форсованого діурезу, середній початковий і кінцевий Т1/2 склали, відповідно, 6.5±3.6 та 41.4±16.5 хв. При введенні мелфалану в дозах від 70 до 200 мг/м2 поверхні тіла у вигляді 2 - 20-хвилинних інфузій, середній початковий та термінальний Т1/2 склали, відповідно, 8.8 ± 6.6 та 73.1 ± 45.9 хв, середній кліренс - 3. /хв.

При гіпертермічній (39°С) перфузії нижньої кінцівки мелфаланом у дозі 1.75 мг/кг маси тіла середній початковий та термінальний Т1/2 склали 3.6±1.5 та 465±17.2 хв, відповідно, середній кліренс – 55.0/9.

Показання до активних речовин препарату Мегвал®

Для внутрішнього прийому: множинна мієлома, прогресуючий рак яєчників, справжня поліцитемія.

Для парентерального застосування: регіонарна артеріальна перфузія – локалізована злоякісна меланома кінцівок; локалізована саркома м'яких тканин кінцівок. Терапія стандартними дозами: множинна мієлома; найпоширеніший рак яєчника. Високодозна терапія: множинна мієлома; поширена нейробластома у дітей.