Метоклопраміда г/х р-н д/ін.5мг/мл амп 2мл №10

Розчин для ін'єкцій Метоклопраміду гідрохлорид показаний:

• Для дорослих: запобігання післяопераційної нудоти та блювоти; нудоти та блювання, спричинених радіотерапією; симптоматичне лікування нудоти та блювоти, включаючи ті, що пов'язані з гострою мігренню.
• Для дітей: як лікарський засіб другої лінії для профілактики відстрочених нудоти та блювання, спричинених хіміотерапією; лікування післяопераційної нудоти та блювоти.

Діюча речовина: метоклопрамида гідрохлорид;

1 мл препарату містить 5 мг метоклопраміду гідрохлориду (у вигляді моногідрату);

Допоміжні речовини: натрію сульфіт безводний (Е 221), натрію едетат, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

• підвищена чутливість до метоклопрамид або до будь-якої іншої складової лікарського засобу;
• шлунково-кишкова кровотеча;
• механічна кишкова непрохідність;
• шлунково-кишкова перфорація;
• підтверджена або запідозрена феохромоцитома (через ризик важких нападів артеріальної гіпертензії);
• пізня дискінезія, обумовлена нейролептиками або метоклопрамідом, в анамнезі;
• епілепсія (підвищення частоти та інтенсивності нападів);
• хвороба Паркінсона;
• одночасне застосування з леводопою або допамінергічними агоністами;
• встановлена метгемоглобінемія при застосуванні метоклопраміду або дефіциті НАДН-цитохром-b5-редуктази в анамнезі;
• пролактінзавісімие пухлини;
• підвищена судомна готовність (екстрапірамідні рухові розлади);
• вік пацієнта до 1 року (через ризик розвитку екстрапірамідних порушень).

У зв'язку з вмістом сульфіту натрію лікарського засобу не можна призначати хворим на бронхіальну астму з підвищеною чутливістю до сульфітів.

Розчин для ін'єкцій вводити внутрішньом'язово або внутрішньовенно у вигляді повільної болюсної ін'єкції протягом не менше 3-х хвилин.

Як розчинник використовувати 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози.

Метоклопрамід можна застосовувати під час вагітності, якщо є клінічна необхідність. Через фармакологічних властивостей (як у інших нейролептиків) у разі застосування метоклопраміду на кінцеві терміни вагітності не можна виключати появу екстрапірамідного синдрому у новонародженого. Необхідно уникати застосування метоклопраміду на кінцеві терміни вагітності. При застосуванні метоклопраміду потрібно спостерігати за новонародженим.

Метоклопрамід протипоказаний дітям віком до 1 року.

При застосуванні лікарського засобу слід утриматися від потенційно небезпечних видів діяльності, які потребують підвищеної уваги (керування автотранспортом, робота з іншими механізмами).

Симптоми: сонливість, зниження рівня свідомості, сплутаність свідомості, дратівливість, неспокій і його посилення, судоми, екстрапірамідні-моторні розлади, порушення функції серцево-судинної системи з брадикардією і підвищенням чи зниженням артеріального тиску, галюцинації, зупинка дихання та серцевої діяльності, дистонічні реакції . Повідомлялося про поодинокі випадки метгемоглобінемії.

Лікування: екстрапірамідні розлади усувають повільним введенням антидоту біперидену. У разі застосування великих доз метоклопраміду його необхідно видалити зі шлунково-кишкового тракту шляхом промивання шлунка або прийняти активоване вугілля та сульфат натрію. За життєво важливими функціями організму спостерігають до повного зникнення симптомів отруєння.

У підлітків і хворих з важкими порушеннями функції нирок (ниркова недостатність), в результаті яких сповільнюється виведення метоклопраміду, особливо уважно стежать за розвитком побічних явищ. У разі їх виникнення застосування лікарського засобу одразу ж припинити.

Ризик розвитку побічних реакцій з боку нервової системи зростає при застосуванні лікарського засобу у високих дозах і при тривалому застосуванні.

Протипоказані комбінації. Леводопа або допамінергічні агоністи та метоклопрамід характеризуються взаємним антагонізмом.

Комбінації, які слід уникати. Алкоголь підсилює седативну дію метоклопраміду.