Мезакар SR табл.пролонг.дейс.400мг №50

Таблетки Мезакар SR застосовуються при наступних показаннях:

• епілепсія:
• гострі маніакальні стани; підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах з метою профілактики загострень або для ослаблення клінічних проявів загострення;
• синдром алкогольної абстиненції;
• ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова і атипова);
• ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.

Діюча речовина: карбамазепін (carbamazepine);

1 таблетка містить карбамазепіну 400 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, натрію лаурилсульфат, повідон (PVP K 30), кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

• Підвищена чутливість до карбамазепіну і окскарбазепіном.
• Блокада.
• Придушення кісткового мозку в анамнезі.
• Печінкова порфірія (наприклад, гостра інтермітуюча порфірія, змішана порфірія, пізня порфірія шкіри) в анамнезі.
• Одночасне застосування з інгібіторами МАО (MAO).

Мезакар SR призначати перорально; зазвичай добову дозу препарату слід розподіляти на два прийоми. Приймати препарат можна під час їжі, після їжі або в проміжках між прийомами їжі, запиваючи невеликою кількістю рідини. Тривалість лікування залежить від показання та індивідуальної реакції хворого на препарат.

Перед початком лікування пацієнтам, які відносяться до китайської етнічної групи Хан, або пацієнтам тайського походження необхідно по можливості, пройти обстеження на наявність HLA-В * 1502, оскільки цей аллель може спровокувати розвиток важкого карбамазепін-асоційованого синдрому Стівенса-Джонсона.

Застосування карбамазепіну вагітними жінками, хворими на епілепсію, потребує особливої уваги.

Таблетки Мезакар SR можна приймати дітям віком від 5 років.

Здатність пацієнта, який приймає карбамазепін, до швидкої реакції (особливо на початку терапії або в період підбору дози) може бути порушена внаслідок виникнення запаморочення і сонливості, тому при керуванні автомобілем або іншими механізмами пацієнту слід бути обережним.

Симптоми та скарги, що виникають при передозуванні, зазвичай відображають ураження центральної нервової системи (ЦНС), серцево-судинної і дихальної систем.

Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування повинне грунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну в плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом і оцінки ступеня передозування. Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації в період одужання. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, ретельна корекція електролітних розладів.

На початку лікування карбамазепіном або при застосуванні дуже великий початкової дози лікарського засобу або при лікуванні пацієнтів похилого віку часто виникають певні типи небажаних реакцій, наприклад з боку ЦНС (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), з боку шлунково кишкового тракту (нудота, блювота) або алергічні шкірні реакції.

Дозозалежні небажані реакції зазвичай проходять протягом кількох днів, як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози лікарського засобу. Розвиток небажаних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування лікарського засобу або значних коливань концентрацій активної речовини в плазмі крові. У таких випадках рекомендується проводити моніторинг рівня активної речовини в плазмі крові та розподілити добову дозу лікарського засобу на більш дрібні (наприклад, на 3-4) окремі дози.